Цікава самопідготовка

САМОПІДГОТОВКА В ГРУПІ ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

Значення самопідготовки

Одне із найважливіших завдань у режимі роботи ГПД є виконання домашніх завдань (самопідготовка).

Самопідготовка — одна з форм організації навчального процесу в групі продовженого дня. Це обов’язкові щоденні заняття, на яких школярі самостійно виконують навчальні завдання в суворо відведений час під керівництвом педагога-вихователя.

Мета самопідготовки: прищепити учням навички самоосвітньої роботи, яким у повсякденному житті надають величезного значення.

Ця форма навчання, незважаючи на те, що її організують не в домашніх, а в шкільних умовах, має за мету формування самоосвітніх навичок та характеризується самостійними навчальними діями учнів. Самостійна робота на цих заняттях передбачає вироблення навичок самоосвіти, самовиховання і сприяє всебічному розвитку особистості учня.

Виникають нові можливості в розвитку і формуванні в учнів позитивного ставлення до навчання, стійких інтересів і навичок для подальшої самоосвітницької роботи. Весь зміст роботи в години самопідготовки спрямований на всебічний розвиток і вдосконалення здобутих умінь самостійної роботи, формування навичок раціонального використання навчального часу.

Завдання самопідготовки в ГПД

розширення меж навчальної роботи;
поглиблення змісту навчальних предметів;
одержання доступних умов для самостійного засвоєння знань, умінь і навичок;
закріплення й повторення вивченого матеріалу на уроках;
розвиток інтересу до навчання;
набуття школярами навичок самостійної роботи;
формування різноманітних навичок.

Навчальні функції самопідготовки

1. Інформаційна функція полягає в організації школярів для якісного закріплення і повто-рення системи знань, отриманих на уроках. Її здійснюють за допомогою завдань, вправ, що вимагають від школярів самостійної індивідуальної роботи.

2. Розвивальна функція виконує завдання всебічного розвитку інтересів учнів, їх потенціальних можливостей та пізнавальної діяльності. У процесі самопідготовки розвиваються увага, пам’ять, мислення, мовлення дітей; удосконалюються в цілому всі психічні процеси.

3. Конструктивна функція сприяє формуванню у школярів навичок планування навчальної діяльності, розподілу та використанню своїх можливостей.

4. Комунікативна функція полягає у формуванні в учнів позитивного ставлення до знань як до досвіду попередніх поколінь.

5. Творча функція розкривається в такому підході до здобутих знань, коли за їх допомогою школярів виникає потреба у творчому самовираженні.

Етапи проведення самопідготовки

І етап — організаційний. Під час нього створюються санітарно-гігієнічні умови для виконання домашніх завдань; учні готують необхідне навчальне приладдя; відбувається психологічне та емоційне налаштування на роботу; визначається час на виконання завдань.

ІІ етап — підготовчий. Він передбачає: установлення зв’язку теми уроку та домашнього завдання; роз’яснення змісту домашнього завдання; інструктаж; повторення правил; виконання аналогічних вправ, прикладів. Це можна проводити як у традиційних формах вправ та завдань, так і в нестандартній формі дидактичної гри, подорожі, брейн-рингу тощо.

ІІІ етап — самостійна робота учнів. Завданням вихователя на цьому етапі самопідготовки є здійснення диференційованого підходу до учнів залежно від рівня їх самостійності та проведення індивідуальної роботи з трьома умовними групами учнів.

ІV етап — це контроль за виконанням домашніх завдань. Він містить самоперевірку (самоконтроль — учні самостійно контролюють виконання кожного домашнього завдання) та взаємоперевірку (в парах); перевірку домашніх завдань учнями-консультантами та заключний контроль вихователя (фронтальний, індивідуально-колективний, вибірковий).

V етап — підбиття підсумків самопідготовки, під час якого варто проаналізувати якість роботи кожного учня, групи учнів, відмітити старанних у роботі, кращі роботи учнів відібрати на виставку.

Рекомендації щодо організації й керівництва самопідготовкою

Однією з основних формотворчих умов організації самопідготовки є те, щоб учням було цікаво та вони не були перевантажені. Потрібно проводити фізкультхвилинки, перерви через кожні 25–30 хвилин роботи. Вихователі стежать за тим, щоб діти правильно сиділи, правильно тримали ручки, олівці, систематично провітрювали кабінет.

Один з найважливіших обов’язків вихователів груп продовженого дня — учити дітей працювати, розвивати й удосконалювати навички самостійності в навчальній роботі. Важливо привчити учнів чітко й акуратно виконувати письмові завдання, навчити самостійно працювати з книжкою, переборювати труднощі й доводити розпочату справу до кінця, тримати в порядку навчальні посібники (підручники, зошити, письмове і графічне приладдя).

Вихователь – активний учасник самопідготовки. Вихователь вчить своїх вихованців як готуватися до виконання домашніх завдань, як організовувати своє робоче місце, як швидко знаходити в підручнику потрібну сторінку, заголовок.

Тривалість самопідготовки визначена в часі залежно від віку учнів:

· 2-й клас — 45 хв;

· 3-й клас — 1 год 10 хв;

· 4-й клас — 1 год 30 хв.

Через кожні 20–25 хв самопідготовки потрібна невелика перерва. За 10 хв до самопідготовки дітям дають час на неорганізований відпочинок за межами приміщення, де проводять заняття. У цей час класну кімнату провітрюють, у ній проводять вологе прибирання.

Виховні функції самопідготовки

1. Гігієнічна функція сприяє міцному засвоєнню навичок гігієни розумової праці. Завдяки цій функції у школярів виробляється стійка звичка працювати відповідно до гігієнічних вимог.

2. Мотиваційна функція формує в учнів у процесі систематичної самопідготовки потребу у навчальній діяльності, прагнення застосовувати отримані знання на практиці. Зрештою виникають інтерес до самоосвіти, позитивне ставлення до навчання.

3. Формувальна функція сприяє наполегливому і послідовному формуванню позитивних рис характеру, життєво важливих якостей особистості. Працьовитість, вольові прояви в досягненні мети, активність і багато інших якостей формуються в процесі самопідготовки, стають надбанням учня.

4. Організаційна функція проявляється найбільш яскраво у створенні ситуації, необхідної для виникнення робочої атмосфери, що спонукає до виконання домашніх завдань.

Дидактичні функції самопідготовки

1. Закріплення знань, умінь, отриманих на уроках.

2. Розширення, поглиблення начального матеріалу, опрацьованого в класі.

3. Формування вмінь і навичок самостійної навчальної діяльності.

4. Розвиток самостійності мислення, культури розумової праці учнів.

Самопідготовка як індивідуальна самостійна робота дитини повинна бути побудована диференційовано як за змістом і часом, так і за характером контактів учнів з вихователем. Підхід повинен забезпечувати постійну зміну характеру педагогічного керівництва: від спільної діяльності учнів і вихователя до діяльності, що цілком побудована на саморегуляції й самоконтролі, коли учень опанував основні прийоми навчальної діяльності. Навчити дітей правильно розподіляти час і роботу необхідно через те, що межі самопідготовки обмежені. Також учні повинні засвоїти, що чим більше завдань, тим значніше навантаження, викликане їх виконанням, тим ретельніше вони повинні ставитися до організації та планування своєї роботи на самопідготовці.

Роль вихователя в ефективній організації самопідготовки школярів

Сучасним вихователем слід створити сприятливі умови для занять; розвивати й удосконалювати вміння і навички самостійно працювати; поєднувати самостійну працю з раціональним використанням часу, відведеного на виконання домашніх

завдань; привчати дітей до певного порядку виконання домашніх завдань залежно від предмета і змісту навчального матеріалу; організовувати різні види і форми занять; диференційо-вано контролювати роботу учнів; прищеплювати учням уміння і навички самостійно перевіряти виконані завдання; сприяти розвитку творчої іні-ціативи й кмітливості у вихованців.

Для вихователя ГПД проведення самопідготовки — найважливіший час у режимі дня. Більшість батьків оцінюють роботу вихователя за якістю виконання домашніх завдань дітьми. Їм важливо, щоб дитина отримала гарну оцінку за домашню роботу, а не те, чи самостійно вона виконана. Удома учні початкових класів часто виконують домашні завдання під керівництвом батьків. Така робота виконана правильно, написана охайно, але користь від її виконання для учня є мінімальною. Домашні завдання виконують умовах, схожих з класними, є можливість отримати допомогу від учителя або товаришів. Деякі вихователі ретельно перевіряють правильність виконання завдань на чернетках і тільки потім дозволяють переписувати їх у зошит.

Отже, ефективна організація самопідготовки вимагає від вихователя:

створити гігієнічні умови для самопідготовки (вологе прибирання, провітрювання, достатнє освітлення, зручні меблі);
для забезпечення ефективності самостійної роботи розсадити учнів на місця з урахуванням особливостей темпераментів, особистих симпатій, можливостей отримання допомоги та ін.;
навчити учнів готувати робоче місце перед самопідготовкою організувати такий вид діяльності, що дає змогу учням налаштуватися на розумову працю;
у підготовчий етап самопідготовки включати різноманітні цікаві завдання, задачі на логічне мислення, усні обчислення, щоб налаштувати дітей на подальшу роботу;
активізувати розумову діяльність, створити мотивацію до самостійної роботи;
поєднувати індивідуальну самостійну працю учнів із фронтальною колективною;
здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів з урахуванням рівня їх самостійності;
дотримуватися встановлених структурних етапів самопідготовки;
формувати в учнів навички раціонального використання часу, відведеного на виконання домашніх завдань;
забезпечити можливість швидкого отримання допомоги при виникненні утруднень; доступність довідкової літератури; розповісти, як нею користуватися;
навчити учнів самостійно виконувати фізкультхвилинки, щоб вони не відволікалися під час виконання завдань, а робили вправи в паузі між завданнями;
дозволити обирати порядок виконання завдань; пояснити, чому бажано починати з важчих, об’ємних завдань;
обирати найбільш ефективну форму контролю до певних конкретних завдань;
формувати в учнів навички самоконтролю під час самопідготовки;
підбивати підсумок роботи учнів; заохочувати тих, хто працював старанно та якісно;
використовувати наочність, дидактичні ігри;
сприяти розвитку творчої ініціативи й кмітливості у вихованців;
не перетворювати самопідготовку на урок.

навчити учнів готувати робоче місце;

перед самопідготовкою організувати такий вид діяльності, що дає змогу учням налаштуватися на розумову працю;
у підготовчий етап самопідготовки включати різноманітні цікаві завдання, задачі на логічне мислення, усні обчислення, щоб налаштувати дітей на подальшу роботу;
активізувати розумову діяльність, створити мотивацію до самостійної роботи;
поєднувати індивідуальну самостійну працю учнів із фронтальною колективною;
здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів з урахуванням рівня їх самостійності;
дотримуватися встановлених структурних етапів самопідготовки;
формувати в учнів навички раціонального використання часу, відведеного на виконання домашніх завдань;
забезпечити можливість швидкого отримання допомоги при виникненні утруднень; доступність довідкової літератури; розповісти, як нею користуватися;
навчити учнів самостійно виконувати фізкультхвилинки, щоб вони не відволікалися під час виконання завдань, а робили вправи в паузі між завданнями;
дозволити обирати порядок виконання завдань; пояснити, чомубажано починати з важчих, об’ємних завдань;

обирати найбільш ефективну форму контролю до певних конкретних завдань;
формувати в учнів навички самоконтролю під час самопідготовки;
підбивати підсумок роботи учнів; заохочувати тих, хто працював старанно та якісно;
використовувати наочність, дидактичні ігри;
сприяти розвитку творчої ініціативи й кмітливості у вихованців;
не перетворювати самопідготовку на урок.

Самостійна індивідуальна робота учнів під час виконання домашніх завдань

Основний етап самопідготовки — виконання домашнього завдання. Важливо, щоб учні виконували його самостійно, без допомоги інших, адже саме тоді у них формуються вміння та навички з певної теми.

Самопідготовка як невід’ємна складова на-вчального процесу є його логічним продовжен-ням, містить систему самостійних вправ, що забезпечують повторення, засвоєння, поглиблення матеріалу, що вивчили на уроці, а також формування навичок самостійної роботи з книгою, уміння самостійно здобувати знання. Під час організації самопідготовки потрібно враховувати рівень підготовки учнів з певного предмета, індивідуальні особливості та схильності кожного учня.

Вихователь спостерігає за роботою групи, допомагає окремим учням, контролює, перевіряє, аналізує і веде облік виконання. Він забезпечує порядок і дисципліну, стежить, щоб учні дотримувалися всіх вимог до самостійної роботи.

Індивідуальна робота з учнями під час

виконання домашніх завдань

Індивідуальна робота з учнями, які не встигають, є одним із обов’язків вихователя. Її здійснюють у різних формах. Головне — піклування про дітей, які потребують допомоги. Завдання вихователя ГПД: співчутливе ставлення до педагогічно запущених школярів; підвищена увага до них; створення сприятливих умов для їх розвитку; установлення особистого контролю за їх успіхами в навчанні.

Педагогічна турбота про таких дітей під час підготовки є безпосередньою й опосередкованою. Безпосередня турбота можлива лише за наявності особистої участі вихователя у виконанні завдань учнем. Дитина безпосередньо відчуває опіку, контроль, а інколи і примушення з боку вихователя. Це роблять відкрито, уся група сама надає допомогу товаришеві.

Найпоширеніша форма індивідуальної роботи — це вчасна допомога учням. Якщо учень не встигає, вихователь повинен негайно допомогти дитині з’ясувати незрозуміле, відпрацювати навчальні вміння і навички шляхом додаткових пояснень, вправ, повідомити вчителя про невстигання. Спільно з ним долати перешкоди відставання. Такої допомоги потребують учні, які:

а) уповільнено засвоюють матеріал;

б) не опанували новий матеріал на уроці;

в) не відвідували уроки з певних причин. Дітям з уповільненими процесами засвоєння потрібна більша допомога вихователя, погоджена з учителем.

Спільна діяльність учителя і вихователя повинна забезпечити стабільність успіхів таких учнів у виконанні самостійних навчальних завдань самопідготовки. Допомогу надають з урахуванням індивідуальних особливстей учня, що мають бути відомими як учителеві, так і вихователеві. На їх основі планують надання допомоги. Вихователь виконує розвивальну функцію. Учням, які не опанували новий матеріал, вихователь організовує пояснення, розучування, залучаючи до цього дітей, які успішно виконали завдання.

Вихованцям, які не відвідували заняття з певних причин і не подолали самостійно труднощі в навчанні, надають тимчасову допомогу. У групі завжди є діти, які потребують особливого піклування:

а) мають відхилення у здоров’ї;

б) з вадами зорового, слухового, мовленнєвого апарату;

в) живуть у неблагонадійних сім’ях.

До кожної такої дитини слід знайти свій підхід. Якщо учень швидко стомлюється, то про-тягом самопідготовки потрібно регулювати його навчальне навантаження. Якщо у нього вади в мовленні, то необхідно їх виправляти. Увагою слід оточити дітей з неблагонадійних сімей. Але вихователь повинен пам’ятати, що кожна дити-на мусить відчути його піклування, тактовність, чуйність, увагу. Зробити самопідготовку не тяжкою повинністю, а радістю, що приносила б задоволення від досягнутого — першочергове завдан-ня вихователя. Піклуватися про всіх і про кожного нелегко.

Нетрадиційні форми проведення

самопідготовки

Самопідготовку можна проводити і в нетрадиційних формах: сюжетно-рольової гри, проектна діяльність. Такі форми є ефективним засобом розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів, викликають емоційну реакцію на новизну ситуації, що загалом перетворює виконання завдань на цікаву діяльність. На основі цікавості виникають допитливість, прагнення розширити свої знання і вміння.

Можна розробити проект на будь-який час: на конкретну самопідготовку або на кілька днів. Якщо у учнів виникли прогалини в знаннях із певного предмета або теми, то можна разом скласти проект подолання відставання.

Вихователь самостійно ставить дидактичну мету проекту, формулює завдання, спрямовує діяльність учнів на закріплення знань і вироблення певних навичок, допомагає в пошуках потрібної інформації.

Етапи роботи над проектом:

ü організаційний, коли повідомляють тему, завдання;

ü підготовчий, коли створюють конкретні умови до виконання основного завдання, добирають допоміжний матеріал;

ü виконання основної роботи;

ü оформлювальний, коли за потреби остаточно оформлюють роботу;

ü презентація проекту, роботи;

ü рефлективний, коли підбивають підсумки, обговорюють їх та сам процес роботи, вносять пропозиції щодо підвищення ефективності результатів.

Робота над проектом досить трудомістка і потребує попередньої підготовки вихователя. Якщо проект короткий за часом, то провести його потрібно дуже швидко, організовано.

ПАМ’ЯТКИ ДЛЯ УЧНІВ

У ПРОЦЕСІ САМОПІДГОТОВКИ

ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ ПИСЬМОВИХ РОБІТ

1. Упорядкуй робоче місце, приготуй усе необхідне для роботи.

2. Сядь зручніше, як учать у школі.

3. Прочитай завдання. Які правила слід застосовувати у вправі? Згадай, якщо забув, то прочитай у підручнику.

4. За потреби пригадай аналогічне речення, виконане в класі під керівництвом учителя.

5. Виконуй не поспішаючи.

6. Пиши не кваплячись, але і не надто повільно. Не відволікайся сторон-німи справами.

7. Якщо не розумієш змісту вправ, запитай у вихователя.

8. Окремі складні частини завдання не пиши в зошиті, а користуйся чер-неткою.

9. Виконай вправу, перевір, охайно виправ помилки. Якщо брудно, то перепиши.

10. Коли бачиш, що потребуєш допомоги вчителя, то не виконуй усього завдання. Виконуй те, що зрозуміло, а про незрозуміле запитай учителя.

ЯК ПОТРІБНО ВИКОНУВАТИ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Уважно прочитай завдання до вправи і визнач, яким правилом корис-туватимешся під час його виконання.

2. За потреби, ще раз прочитай правило, наведи власні приклади до нього.

3. Виконуючи вправу, звіряй із правилом.

4. Перевір роботу, використовуючи підручник, таблицю, словник.

ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ВПРАВИ НЕ ЗАБУДЬ:

1. Уважно прочитати вимоги до неї.

2. Знайти і повторити правило, що допоможе виконати її.

3. Прочитати і виконати завдання, що наведено у підручнику.

4. Писати, диктуючи сам собі.

5. Перевірити записане за підручником.

6. Виправити помилки.

ЯК НЕОБХІДНО ГОТУВАТИ ЗАВДАННЯ З ЧИТАННЯ

1. Прочитай текст, познач слова і вислови, значення яких не розумієш. Попрацюй над цими словами (прочитай кілька разів).

2. З’ясуй значення незрозумілих слів.

3. Прочитай текст повторно.

4. Дай відповіді на запитання, що містяться наприкінці тексту.

ПАМ’ЯТАЙ, ЯК ПОТРІБНО РОЗВ’ЯЗУВАТИ ЗАДАЧІ

1. Прочитай уважно умову задачі. Подумай.

2. Прочитай повторно. Виділи істотне для розв’язування.

3. Коротко запиши умову або виконай графічне зображення.

4. Подумай: що потрібно знати, щоб відповісти на запитання задачі; що вже відомо з умови задачі; а що необхідно знайти.

5. Склади план розв’язання задачі (усно).

6. Розв’яжи задачу і перевір розв’язання.

ЯК СЛІД ПРАЦЮВАТИ ПІД ЧАС САМОПІДГОТОВКИ

1. Підготуй усе необхідне до роботи.

2. Прибери з робочого місця все зайве.

3. Навчальні посібники розклади по порядку виконання завдань.

4. Розпочавши роботу, не поспішай!

5. Не працюй до повної втоми.

6. Під час роботи не жуй, не пий.

7. Не відволікайся під час роботи.

8. Якщо щось не виходить, то не хвилюйся, а заспокойся і продовжуй працювати.

ПРАВИЛА ШВИДКОГО І МІЦНОГО ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ

1. Під час заучування уривка з прози, цитати: прочитай і зрозумій зміст; прочитай повторно і, якщо уривок невеликий, спробуй відтворити його; великий текст розподіли на змістовні частини, читай і, закривши текст, переказуй мовчки або вслух; перекажи кілька разів, стежачи за виразністю.

2. Заучуючи вірш, користуйся тими самими правилами, що і при заучуванні прози. Читай виразно відразу. Якщо важко запам’ятовується, запиши текст, розподіли за змістом частини. Читай, потім розповідай запам’ятовуючи, переходь від однієї частини до іншої.

3. Заучуючи правила, визначення, закони, з’ясуй їх зміст, порівняй із відо-мими тобі правилами, визначеннями, добери приклад, читай повільно двічі-тричі, розкажи, зазираючи в книгу, а потім розкажи, не користуючись нею.

Матеріал опрацьовано з джерела:

Данилюк С.А. Самопідготовка в ГПД як важливий чинник організації навчального процесу початкової школи/С.А. Данилюк//Вихователю ГПД. Усе для роботи. - Х.: «Основа», 2012.- № 12. - С. 2-9.

http://journal.osnova.com.ua/

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОПІДГОТОВКИ УЧНІВ В УМОВАХ ГРУПИ ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

Сьогодення підвищує відповідальність школи за здоров'я учнів, рівень їх вихованості, усебічну підготовку до життя. Значну роль у цьому відводять вихователеві групи продовженого дня, адже саме з ним діти перебувають більшу частину часу (5-6 годин щодня).

У групі продовженого дня створюють сприятливі умови для організації навчальної діяльності учнів як єдиного процесу пізнання на уроці та під час самостійно'1' роботи на самопідготовці.

Самопідготовка — одна з важливих форм організації навчального процесу в групі продовженого дня. Це обов'язкові заняття школярів щодня, під час яких вони самостійно виконують навчальні завдання в чітко визначений час.

Успішність навчальної роботи залежить від того, наскільки органічно взаємопов'язані позаурочна й урочна діяльність учнів. У групі продовженого дня вихователь має більше можливостей для систематичного формування навичок навчальної роботи школярів і виховання в них позитивного ставлення до навчання. Єдність навчального процесу на уроці та самопідготовки формує в кожного учня вміння і бажання інтелектуально працювати як індивідуально, так і в колективі, працювати регулярно та систематично.

Самопідготовка органічно поєднана з уроками, на яких розв'язують загальноосвітні, розвивальні (корекційні), виховні завдання.

Провідною функцією самопідготовки є виховна. Необхідні спеціальні ситуації в діяльності школярів, що має створити вихователь для виховання в них волі, терпіння, акуратності, уміння самостійно займатися розумовою працею й контролювати себе.

Вихователь повинен створити сприятливі умови для занять, розвивати й удосконалювати вміння і навички самостійно працювати, поєднувати самостійну працю раціонального використання часу, відведеного на виконання домашніх завдань, привчати дітей до певного порядку виконання домашніх завдань залежно від предмета і змісту навчального матеріалу, організовувати різні види і форми занять, диференційовано контролювати роботу учнів, прищеплювати дітям уміння і навички самостійно перевіряти виконані завдання, сприяти розвитку творчої ініціативи й кмітливості у вихованців.

Організовуючи самопідготовку в групі продовженого дня, вихователь повинен дотримувати такі вимоги:

підготовчий етап самопідготовки повинен містити різноманітні цікаві завдання, задачі, усні обчислення та ін., щоб налаштувати дітей на подальшу роботу;
забезпечити самостійну навчальну роботу учнів та їх дисципліну;
дотримувати бюджет часу на виконання домашніх завдань;
не перетворювати самопідготовку в урок;
формувати в учнів під час самопідготовки навички самоконтролю;
здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів з урахуванням рівня їх самостійності;
використовувати наочність, дидактичні ігри;
дотримувати встановлені структурні етани самопідготовки.

ВИМОГИ ДО САМОПІДГОТОВКИ

Самопідготовка — обов'язкове заняття дітей у групі продовженого дня. На ньому виконують лише домашні завдання. У процесі роботи закріплюють знання, уміння і навички учнів на практиці. Для результативності самопідготовки вихователь установлює певний порядок, який обов'язково дотримують усі вихованці. Нормальний хід самопідготовки можливий за виконання організаційно-дисциплінарпих, гігієнічних, дидактичних та виховних вимог.

До організаційно-дисциплінарпих вимог належать:

обов'язки щоденної самопідготовки;
раціональний розподіл часу, відведеного на заняття;

забезпечення порядку на робочому місці, наявність необхідних для занять підручників і приладдя;
обов'язкове дотримання кожним учнем дозволу та заборони.

Абсолютне дотримання цих правил допоможе правильно організувати навчальну діяльність молодших школярів і дисциплінувати їх під час самопідготовки.

Їх ефективність значною мірою залежить від того, як дотримують гігієнічні вимоги в організації самостійної роботи. Необхідно створювати такі умови, коли учні не відчуватимуть навчальні перевантаження, тоді вони не страждатимуть від перевтоми. За тривалих розумових вправ, що потребують великого напруження пам'яті, неправильної постави під час самопідготовки, недостатнього або незадовільного освітлення, відсутності свіжого повітря, забруднення приміщення, зайвого шуму швидко зникає навчальна працездатність. У дітей з'являються втома, роздратованість, знижується темп роботи, послаблюються увага, сприйняття.

Основні гігієнічні вимоги:

рівномірне і достатнє освітлення приміщення;
чистота віконного скла;
недопущення затемнень вікон шторами, квітами;
нормальний тепловий режим;
регулярне провітрювання класних кімнат;
використання шкільних меблів відповідно до вікових вимог;
вологе прибирання приміщення перед самопідготовкою;
чистота та порядок у класі;
дотримання правил особистої гігієни;збереження правильної постави під час занять;

проведення фізкультхвилинок;

ліквідування шумових подразнень;

дбайливе ставлення до ослаблених хворобою дітей.

Дидактичні вимоги до самопідготовки:

1. самопідготовку проводять регулярно в один і той самий час із дотриманням норм її тривалості;

2. завдання виконує кожний учень самостійно;

3. перевірку проводять поетапно (самоперевірка, взаємоперевірка, перевірка вихователем);

4. первинне поетапне оцінювання виконаної роботи (самооцінювання, взаємооцінювання, оцінювання вихователем);

5. з учнями, які не встигають, організовують індивідуальну роботу;

6. обсяг і характер завдань регулюють за допомогою взаємного контакту вчителя та вихователя. Виконання цих вимог допоможе перетворити самопідготовку на ефективний засіб поліпшення якості навчання школярів;

Неабияке значення має дотримання виховних вимог:

· відмова від покарань;

· використання різних форм заохочення, що стимулюють самостійне виконання завдань;

· сприяння старанному ставленню учнів до самостійної роботи;

· неприпустимість під час самопідготовки повчальних бесід, що відволікають увагу вихованців;

· мінімальні за часом і обсягом пояснення вчителя;

· заохочення наполегливості та завзятості школярів під час виконання завдань;

· залучення вихованців до посильної допомоги товаришам;

Вихователь групи продовженого дня, зважаючи на ці вимоги під час самопідготовки, підтримуватиме порядок самостійної роботи та впливатиме на її результат.

Вихователь — це не вчитель, а самопідготовка — це не урок. Тому вихователь використовує інші, гуманні, заходи впливу на учнів.

Для переконання школярів у корисності самопідготовки, вихователь використовує пояснення, прохання, поради, умовляння. Під час самопідготовки доцільно використовувати методи привчання, випробовування. Вихователь впливає на дитину у різні способи (зокрема піклування, захист, допомога). Він повинен заспокоїти, підбадьорити учня в разі невдачі.

Великий виховний ефект дає використання засобів заохочення (довіра, підбадьорення, схвалення, похвала). Але вихователь має бути дуже обережним щодо засобів покарання, користуючись лише зауваженнями, засудженнями, недовірою, обмеженнями. Доречною була б відмова від засобів нав'язування, повчання, нотацій, що, на жаль, ще притаманні вихователям групи продовженого дня.

СТРУКТУРА САМОПІДГОТОВКИ

Самопідготовка містить п'ять структурних етапів.

►► Перший етап самопідготовки — підготовчий

Він містить:

організаційний момент (3—5 хв), створення санітарно-гігієнічних умов для виконання домашніх завдань;

фронтальну та індивідуальну перевірку готовності учнів;

використання різних форм, методів виховання та розвитку самостійності й самоконтролю (пам'ятки про виконання письмових та усних завдань, таблиці, схеми, ігрові моменти);

налагодження зв'язку уроку та домашнього завдання; пояснення змісту домашнього завдання; інструктаж; повторення правил; виконання аналогічних вправ, прикладів. Організуючи роботу в групі продовженого дня, першочергово потрібно створити необхідні умови для занять на самопідготовці. Класні кімнати повинні бути прибрані, провітрені. Необхідні навчальні посібники, словники, підручники, пам'ятки.

Ефективна організація розумової діяльності передбачає постановку мети, активізацію мотивів, продумування способів роботи (навчальні дії), точне виконання окремих мисленнєвих операцій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та ін.), порівняння мети роботи та її результатів, осмислення підсумків.

Як в умовах самопідготовки залучати молодших школярів до внутрішніх теоретичних дій?

Головний шлях — використання системи алгоритмів пізнавальної діяльності. Алгоритм учитель застосовує на уроці. Під час самопідготовки відпрацьовують внутрішні теоретичні дії. Учні неодноразово повторюють ці дії, і лише згодом алгоритм пізнавальної діяльності буде внутрішньо прийнятий.

Як алгоритми в цьому процесі найбільший результат дають різноманітні пам'ятки («Як розв'язувати задачу», «Як працювати над помилками», «Як підготувати короткий переказ», «Як рецензувати відповіді товариша» і т. ін.).

На початковому етапі самопідготовки важливо не лише поставити перед дітьми пізнавальну мету, але й мотивувати їх самостійну доцільність. Під час самопідготовки діти мають зацікавитися роботою, що буде проведена.

►► Другий етап самопідготовки — самостійна робота учнів

Завдання вихователя на цьому етапі:

• диференційовано ставитися до учнів залежно від рівня їх самостійності та проводити індивідуальну роботу з трьома умовними групами учнів:

I група — учні, які вміють працювати самостійно (призначення з них помічників-консультантів);

II група — учні, які ще не зовсім опанували навички самостійної праці піл час самопідготовки;

III група — учні, які зовсім не вміють самостійно працювати;

формувати навички раціонального використання часу;

поєднувати фронтальну та індивідуальну форми роботи;

• надавати своєчасну допомогу окремим учням.
У різні прийоми вихователь .повинен підтримувати готовність дітей до особистих зусиль, створити обстановку для поглибленого виконання завдань.

Для забезпечення якісного виконання учнями домашніх завдань учителям-предметникам рекомендують узгоджувати між собою обсяги домашніх завдань залежно від завантаженості школярів, складності матеріалу, орієнтуючись на учня як на особистість.

Якщо зважати, що домашнє завдання повинно складати 1/3 частину того, що зроблено на уроці, то його виконання триває 15 хвилин.

Не можна допускати тривалих занять, адже вони призводять до перевтоми, різкого зниження працездатності, низької якості виконання домашніх завдань, і, крім того, скорочення часу відпочинку учнів.

Її не можна перетворювати в додаткові уроки (пояснення навчального матеріалу, опитування, оцінювання всіх учнів за виконане завдання і т. ін.).

Необхідно врахувати, що учні 2-х класів можуть самостійно та інтенсивно працювати протягом 10-15 хв. А учні 8—4-х класів продуктивно працюють без перерви протягом 20-25 хв. Деякі учні втомлюються швидше. Тому вихователь їм рекомендує відпочити і проводить фізкультхвилинку.

Важливі в процесі самопідготовки елементи гри, очікування на сюрприз. Дітям, які раніше виконали домашнє завдання, можна покласти на стіл яскравий конверт із загадками, шарадами, ребусами або паперову ляльку з одягом, а діти мають придумати їй ім'я, дібрати образні вирази для опису її зовнішнього вигляду. Пізнавальна діяльність школярів має збагачуватися діловими стосунками, спілкуванням дітей.

Результативною формою організації такої колективної пізнавальної діяльності в умовах самопідготовки є використання консультантів. У класі може бути 3-5 консультантів з кожного предмета. Вони допомагають учням, які відчувають труднощі у навчанні, виконати завдання, перевіряють їх. Важливо, щоб консультанти не виконували роботу за товаришів і не навчали їх поверхово. Консультантам краще доручати надавати допомогу не найслабшим учням, а тим, у яких ще не достатньо сформовані навички самоконтролю, хто не навчився працювати за планом, неуважний, має часткові прогалини в знаннях.

За умов самопідготовки можна успішно застосовувати групову форму.

Після поданої на уроці вчителем теми, рекомендовано проводити самопідготовку у вигляді подорожей у різні пори року (в ліс, поле, гори, космос, на річку, островами, містами), використовуючи будь-які види транспорту (коні, автомобіль, потяг, літак, ракету та ін.). Необхідно робити відповідні зупинки.

Особливо ця форма важлива, коли завдання слід повторити, систематизувати великий обсяг знань із цілої теми.

З цією метою вихователі проводять нетрадиційні форми самопідготовки («Поле чудес», «Українські вечорниці», «Юні комерсанти», «У зачарованому лісі», «Ласунчик» (ярмарок), «Золотий ключик», «Інтелектуальне кафе», «Екологічне засідання», «Цирковий атракціон» та ін. Вони дають можливість активізувати самостійну пізнавальну діяльність учнів, закріплювати знання з окремих тем, розвивати інтерес до навчання.

У багатьох школах із малою кількістю учнів самопідготовку проводять з учнями різних класів.

Безумовно, організувати самопідготовку у змішаному класі значно складніше, ніж у «класі-групі».

Значний виховний результат дає організована самоперевірка. Корисно вчити дітей деяких способів самоперевірки: зворотне вираховування (математика); виконав справу — повтори ще раз правильно і порівняй свої записи зі зразком у підручнику (українська мова); перекажи прочитане за планом, не заглядаючи в підручник, за опорним словами, використовуючи таблицю; спробуй оцінити свої знання.

Вихователі груп подовженого дня практикують самоперевірку за ключами.

Учитель готує розв'язання завдання за варіантами, що прикріплює до наклеєного на картон ключа. Підготовлені ключі вихователь кладе на стіл, який стоїть посеред класу. Учень підходить до ключа свого варіанта і зорово перевіряє виконане письмове завдання. Потім учень повертається на своє місце і, якщо він виявив помилки, виправляє їх.

Завдання вихователя: навчити учнів способів самоконтролю, і тоді можна досягти значних результатів. Учні в цій роботі зможуть самовдосконалитися, опанувати більш складні способи перевірки завдань з української мови, математики.

Вихователеві необхідно знати програму предметів у різних класах і володіти методикою її викладання.

У своїй діяльності кращі вихователі використовують різні методи і прийоми, що сприяють розвитку самостійності учнів.

Один із них — створення рухливих груп довіри, що змінюються щотижня. Усіх, хто протягом тижня не отримав низьких балів, включають до групи довіри, а той, хто мав хоча б один посередній бал, — виводять із неї. Групі довіри надають велику самостійність: знання не перевіряє вихователь. Але необхідно мати на увазі, що взаємоперевірка в групі довіри — обов'язкова.

Зі слабкими учнями вихователь працює індивідуально. Учні з низьким рівнем розвитку здібностей не вміють здійснювати самоконтроль за своєю діяльністю. Вони не бачать свої помилки і не вміють їх виправляти. Тому вихователь повинен уважати необхідною умовою перевірку виконання завдань (особливо письмових) у цих учнів і організацію роботи над помилками: повторюють відповідне правило, приводять аналогічні приклади, легші для розуміння школяра, а потім учні свідомо виправляють помилки в зошиті.

Використовуючи різнорівневі завдання .ураховуючи індивідуальні особливості учнів, забезпечуючи свободу вибору ними самостійних робіт, що є різними за характером та рівнем складності, учителі стимулюють зацікавлене ставлення до навчання, створюють ситуацію успіху.

Вихователь стежить за динамікою позитивних і негативних змін, що відбуваються з дітьми. Він веде зошит, у якому фіксує стан здоров'я коленої дитини, особливості її нервової системи, здатність до самооцінювання та його рівень, тип характеру, ставлення до навчання і праці. На коленого учня заповнює психолого-педагогічну характеристику методом експертного оцінювання.

Виконання домашніх завдань є органічним продовженням процесу навчання, що здійснює вчитель на уроці.

Тому за самопідготовку рівною мірою відповідають як вихователь, так і вчитель, хоч він не завяеди на ній присутній.

У шестирічних школярів самопідготовки у прямому значенні немає. Цей час необхідно використати для проведення різноманітних дидактичних ігор й тренувальних вправ, що підготують дітей до самостійної навчальної роботи. Власне самопідготовка починається з II півріччя 2-го класу. На самопідготовці учнів 2-х класів значну роль відіграє вихователь, адже діти лише вчаться, як потрібно самостійно працювати.

Самопідготовка як індивідуальна самостійна робота дитини має бути побудована диференційовано як за змістом і часом, так за характером контактів учнів із вихователем.

Диференційований підхід має забезпечувати постійну зміну характеру педагогічного керівництва: від спільної діяльності учнів і вихователя до діяльності, що цілком побудована на саморегуляції та самоконтролі, коли учень опанував основні прийоми навчальної діяльності. Навчити дітей правильно розподіляти свій час і роботу необхідно тому, що термін самопідготовки обмежений. Економний розподіл часу за максимального досягнення результатів повинен стати для кожного учня правилом. Також діти мають засвоїти, що чим більше завдань, тим значнішим є навантаження, зумовлене їх виконанням, тим ретельніше вони повинні ставитися до організації й планування своєї роботи на самопідготовці. Практика свідчить, що потрібно рекомендувати учням виконувати важкі завдання на початку самопідготовки. Одноманітні завдання на самопідготовці більше стомлюють школярів. Перехід від одного виду роботи до інглого підтримує працездатність на відносно високому рівні більш тривалий період. Особливістю самопідготовки є те, що кожний учень повинен виконувати домашнє завдання з усіма його труднощами. Якщо на занятті пояснюють, колективно виконують завдання, то зникає сам зміст проведення самопідготовки. Значну увагу під час організації самопідготовки потрібно приділяти фізкультхвилинкам, вправам для очей, музичним перервам для того, щоб дати можливість дітям відпочити і з новими силами продовжити роботу.

►► Третій етап самопідготовки — контроль за виконанням домашніх завдань учнями

Він містить самоперевірку (учні самостійно контролюють виконання кожного домашнього завдання) та взаємоперевірку (в парах), самоконтроль та взаємоконтроль.

►► Четвертий етап — заключний контроль вихователя

На цьому етапі вихователь контролює виконання учнями домашнього завдання, дає змогу переходити від одного виду домашнього завдання до іншого після самоконтролю. За 10-15 хв до завершення самопідготовки він повідомляє, що незабаром підбиватимуть підсумки роботи (стимулює навчальну діяльність учнів).

►► Заключний етап самопідготовки — підбиття підсумків

На цьому етапі вихователь повинен:

проаналізувати якість роботи коленого учня, групи учнів;

відмітити старанних у роботі;

відібрати на виставку кращі роботи учнів. Практикують різноманітні форми контролю, підбиття підсумків самопідготовки (фронтальна, індивідуальна, колективна, вибіркова, перевірка в окремих учнів, самоперевірка і взаємоперевірка, перевірка виконаного завдання учнями-консультантами).

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА ВИХОВАТЕЛЯ ГРУПИ ПРОДОВЖЕНОГО ДНЯ

Вихователь має індивідуально працювати з учнями, які відчувають труднощі у навчанні. Головне— піклування про дітей, які потребують цієї індивідуальної роботи.

Педагогічна турбота про таких дітей під час підготовки безпосередня й опосередкована. Безпосередня робота можлива лише за наявності особистої участі вихователя у виконанні завдань учнем. Дитина безпосередньо відчуває опіку, контрольна інколи примушення з боку вихователя. Це роблять відкрито, уся група знає і сама надає допомогу товаришеві. Найбільш поширена форма індивідуальної роботи — вчасна допомога учням.

Завдання вихователя — співчутливе ставлення до педагогічно запущених дітей, особлива увага до них, створення сприятливих умов для їх розвитку, налагодження особистого контролю за їх успіхами в навчанні.

Якщо учень відстає в навчанні, то вихователь повинен негайно допомогти йому з'ясувати незрозуміле, відпрацювати навчальні вміння і навички шляхом додаткових пояснень, вправ, повідомити вчителя про невстигання і спільно з ним долати перешкоди відставання. Такої допомоги потребують учні:

а) з уповільненими процесами засвоєння;

б) які не опанували новий матеріал на уроці;

в) які з певних причин не відвідували уроки.
Діти з уповільненими процесами засвоєння потребують більш серйозної допомоги вихователя, погодження з учителем. Спільна діяльність учителя і вихователя має забезпечити стабільність успіхів таких учнів у виконанні самостійних навчальних завдань самопідготовки. Допомогу цю надають з урахуванням індивідуальних особливостей учня, що мають бути відомими як учителеві, так і вихователеві. На їх основі окреслюють план надання допомоги.

Школярам, які не опанувати новий матеріал, вихователь організовує пояснення, розучування, залучаючи до цього дітей, які успішно виконали завдання.

Вихованцям, які не відвідували заняття з певних причин і не подолали самостійно труднощі в навчанні, надає тимчасову допомогу. Інколи до цього залучає батьків. Щойно учень матиме змогу самостійно виконувати домашнє завдання, вихователь одразу припиняє допомагати. Не слід забувати, що самопідготовка — це самостійна робота дітей під час виконання навчальних завдань учителя. Якщо вихователь безрозсудно надаватиме допомогу, знизиться рівень самостійності вихованців.

У групі завжди є діти, які потребують особливого піклування:

а) які мають відхилення у здоров'ї;

б) з вадами зорового, слухового, мовленнєвого апарату;

в) які живуть у неблагонадійних сім'ях.

До кожної такої дитини слід знайти свій підхід. Якщо школяр швидко стомлюється, то протягом самопідготовки потрібно регулювати його навчальне навантаження. Якщо у нього є вади мовлення, то необхідно їх виправляти. Необхідно оточити увагою дітей з неблагонадійних сімей. Але вихователь повинен пам'ятати, що кожна дитина мусить відчути його піклування, тактовність, чуйність, увагу.

Перетворити самопідготовку не на повинність, а на радість, отримання задоволення від досягнутого — першочергове завдання вихователя.

Піклування про всіх і про кожного — справа нелегка. Практика свідчить, що у групах, де дбайливий вихователь, післяурочна навчальна праця не пригнічує вихованців. Діти відповідають на це чуйністю і довірою. Під час самопідготовки вони демонструють свідому дисциплінованість. Контроль — одна з ефективних форм перевірки індивідуальної роботи самопідготовки. Він може мати вигляд спостережень, перевірок, оцінювання діяльності молодших школярів.

Спостереження допомагають накопичувати інформацію про робочий стан групи та окремих учнів, дає змогу передбачити потенційні можливості вихованців.

Перевірка демонструє продуктивність праці школярів. За вибором вихователя перевіряють різні моменти навчальної роботи дітей.

Оцінювання — останній етап кінцевого вибору засобів і шляхів впливу на хід та результат самопідготовки. З одного боку педагог оцінює власну діяльність, з іншого — діяльність учнів. Оцінює діяльність учнів не шляхом аналізом помилок, а шляхом схваленням або засудженням їх учинків під час самопідготовки. Вихователь використовує не лише словесні висловлювання, а також жести, міміку, щоб не влаштовувати зайвого шуму і не відволікати дітей від роботи.

Висновки

Результативність самостійної навчальної роботи школярів під час самопідготовки безпосередньо залежить від змісту, обсягу, завдання, даного вчителем, і від методики його проведення.

Ось чому співпраця з учителем, взаємозв'язок учителя і вихователя — одне з найважливіших умов успішної організації самопідготовки. Заняття в групі обов'язково містить спільну з учителем колективну роботу щодо обговорення довідкового апарату теми, що вивчають, який використовуватимуть на самопідготовці (пояснення, комплектування алгоритмів, пам'яток). Учитель визначає основну дидактичну мету самопідготовки, розробляє і добирає конкретне завдання, матеріал для диференційованої роботи, готує консультантів.

Вимоги, що ставить вихователь, повинні бути єдиними з вимогами вчителя на уроці. Вихователь відвідує уроки, спостерігає за роботою учнів в умовах класних занять, ознайомлюється із системою роботи вчителя. Учитель приходить на заняття самопідготовки, щоб перевірити на практиці правильність дозування домашніх завдань, доступність їх для учнів, дізнатися про труднощі, які школярі відчувають під час самостійної роботи. Взаємовідвідування та інші форми спільної роботи дають можливість розробити єдині вимоги до учнів.

За узгодженої роботи вчителя і вихователя останній уважно переглядає тематичне планування за предметами, визначає:

а) які теми найбільш складні для учнів;

б) які заплановані практичні роботи, пов'язані з підготовкою домашніх завдань.
Узгодженості в діях учителя і вихователя можуть сприяти не лише їх зустрічі й бесіди, взаємовідвідування занять, але й ведення «Зошита взаємозв'язку». Учитель записує не лише домашнє завдання, але й дає вказівки, на що звернути особливу увагу під час їх виконання, кому із учнів і чому необхідна допомога. Вихователь зауважує, як підготувалися в цілому всі учні з кожного предмета, і конкретно те, кому необхідна особлива увага.

Ведення зошита взаємозв'язку не звільняє вчителя від інструктажу учнів.

Якщо завдання подібне до класної роботи — необхідно це зазначити.

Якщо завдання іншого типу, ніж ті, що розв'язують на уроці, — розглянути в класі подібні 1-2 приклади.

Якщо в завданні є приховані труднощі — звернути на це увагу і повідомити про можливі шляхи їх усунення.

Учителеві слід ураховувати індивідуальні, психологічні особливості дітей, записувати рекомендації до журналу взаємозв'язку, зазначаючи орієнтовно, який час необхідно й доцільно витрачати на виконання домашніх завдань.

Педагогічне керівництво самопідготовкою в групі продовженого дня

Головним завданням початкової ланки сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для інтелектуального, соціального, морального, фізичного розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізуються через оновлення змісту навчальних програм, методики проведення уроку, форм організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи

Основна мета домашніх завдань - закріплення, поглиблення і розширення знань, здобутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати; розвиток їхніх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо.

Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації:

- розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань;

- урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їхніх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.

- формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання тощо).

Самопідготовка - це самостійна навчальна робота учнів з виконання домашніх завдань під керівництвом педагога, диференційована за змістом та формами роботи.

Раціональна організація самопідготовки (виконання домашніх завдань) сприятиме збереженню здоров'я учнів, високого рівня функціонального стану їхнього організму протягом дня. Самопідготовка вдома та в групі продовженого дня має проводитися в умовах, що відповідають гігієнічним і педагогічним вимогам.

Особливої уваги вчителів і вихователів при виконанні домашніх завдань в умовах роботи групи продовженого дня потребують діти з ослабленим здоров'ям та такі, які внаслідок індивідуальних і типологічних особливостей нервової системи не можуть виконувати завдання одночасно з іншими учнями. Таким дітям не рекомендується регламентувати час на виконання певних видів робіт, для них слід передбачити додатковий відпочинок.

При визначенні форм, характеру, змісту, обсягу домашніх завдань необхідно враховувати специфіку навчального предмета, пізнавальні можливості учнів, їхні вольові якості та уподобання тощо.

У початкових класах можливі як усні, так і письмові домашні завдання; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини, групові та парні, спрямовані на дослідницьку, пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного, конструктивно-варіативного та творчого характеру.

У першому класі домашні завдання не задають. У 2—4 класах обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт орієнтовно повинен становити ¼ обсягу, виконаного на уроці, і бути таким, щоб витрати часу на його виконання не перевищували:

· у 2-му класі — 45 хвилин,

· у 3 (2) класі — 1 години 10 хвилин,

· у 4 (3) класі — 1 год 30 хвилин,

Домашні завдання не рекомендується задавати на канікули, вихідні та святкові дні.

Добір завдань для домашньої роботи, інструктаж щодо їх виконання (повний, стислий, конкретний тощо) учитель продумує завчасно і фіксує в поурочному плані-конспекті уроку. Домашнє завдання може бути задано з предметів інваріантної частини навчального плану, з будь-якого розділу програми, але тоді, коли його доцільність умотивована.

З основ здоров'я та фізичної культури, основ безпеки життєдіяльності, трудового навчання, художньої праці, мистецтва (музики, образотворчого мистецтва) домашні завдання, як правило, не задають.

Домашнє завдання може бути задане на будь-якому етапі уроку. Не можна задавати домашнє завдання під час чи після дзвінка на перерву, а також після уроків, оскільки в такому разі воно не фіксується дітьми повною мірою; учні позбавлені можливості ставити запитання; учитель не встигає пояснити суть домашнього завдання.

Шкільний продовжений день передбачає створення такої обстановки на заняттях із самопідготовки, за якої досягається максимальний успіх виконання завдань при повній самостійності учнів.

Вимоги, які регламентують порядок самопідготовки, поділяють на організаційно-дисципліфнарні, гігієнічні, дидактичні, виховні. До організаційно-дисциплінарних відносять такі вимоги:

- чітке дотримання початку і кінця самопідготовки;

- свідоме підпорядкування учнів вказівкам вихователя;

- наявність усіх необхідних для занять приладів, підручників, словників;

- забезпечення порядку на робочому місці;

- економне і повне витрачання часу, відведеного на самопідготовку;

- дотримання правил заборони і правил дозволу.

Учень не повинен:

1. Запізнюватися на самопідготовку.

2. Неекономно витрачати час на підготовку до самостійної роботи та на виконання домашніх завдань.

3. Порушувати тишу.

4. Відволікати товаришів від роботи.

5. Займатися сторонніми справами.

6. Розмовляти з вихователем на повний голос.

7. Голосно пояснювати щось товаришу.

8. Несумлінно виконувати домашні завдання.

9. Вважати роботу закінченою без перевірки.

Доведення до свідомості учнів правил заборони дасть змогу забезпечити належним чином дисципліну самостійної навчальної праці під час самопідготовки.

Правила дозволу є для учнів своєрідним орієнтиром, у відповідності до якого вони засвоюють певні норми поведінки, які дозволяють їм ті чи інші дії під час самопідготовки.

Учню дозволяється:

1. Користуватися різноманітними довідниками, картами, приладами.

2. З дозволу вчителя до початку самопідготовки перемінити робоче місце.

3. Самостійно вибирати методи виконання завдання.

4. За необхідності звертатися пошепки по консультацію.

5. Надавати допомогу товаришам з дозволу вихователя.

6. Перевіряти роботи товаришів, коли своє завдання виконано.

7. Виконувати додаткові завдання.

Ефективність самопідготовки значною мірою залежить від дотримання гігієнічних вимог організації самостійної навчальної роботи учнів, а саме від:

· рівномірної і достатньої освітленості всього приміщення;

· переміщення учнів протягом місяця із віддалених та менш освітлених частин класу в більш освітлені та близькі до дошки частини;

· підтримання належного температурного режиму;

· регулярного провітрювання класних кімнат;

· підтримання чистоти і порядку в класі;

· дотримання учнями особистої гігієни;

· слідкування за правильністю осанки дітей під час виконання ними домашніх завдань;

· проведення фізкультхвилинок;

· особливого ставлення до ослаблених хворобами дітей;

· надання дітям під час довготривалої самопідготовки перерв для неорганізованого відпочинку.

Повсякденне дотримання цих вимог послужить основою надійного засвоєння учнями гігієнічних навичок поведінки.

Дидактичні вимоги до самопідготовки:

1. Заняття із самопідготовки проводяться систематично в один і той же час, мають певну тривалість.

2. Завдання учні виконують самостійно.

3. Перевірка виконаних завдань відбувається поетапно (самоперевірка, взаємоперевірка, перевірка вихователем).

4. Провадиться індивідуальна робота зі слабо встигаючими дітьми.

5. Обсяг і характер домашніх завдань регулюється за допомогою взаємних контактів вихователя й учителя та нормування домашніх завдань відповідно до Положення про групи продовженого дня МОН України:

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1121-2009-%EF

Неабияке значення для якісного виконання домашніх завдань має дотримання певних виховних вимог, це:

1. Відмова від застосування будь-яких мір покарання під час самопідготовки.

2. Всебічне використання різних форм схвалення, що стимулюють будь-які прояви самостійності під час виконання домашніх завдань.

3. Недопустимість під час самопідготовки повчальних розмов з вихованцями та зауважень, які відволікають від роботи.

4. Терпиме ставлення до помилок учнів під час роботи над домашніми завданнями.

5. Заохочення наполегливості учнів під час роботи над домашніми завданнями.

6. Залучення кращих учнів до посильної допомоги товаришам за умови виконання ними своїх завдань.

Вихователь групи продовженого дня, керуючись названими вище вимогами, зможе організувати якісне виконання домашніх завдань учнями, при цьому зберігаючи їхнє здоров’я, хороший настрій та створюючи для них ситуації успіху.

Структура самопідготовки:

1. Підготовча робота (обладнання навчального кабінету, підготовка учнів до самостійної роботи);

2. Організація самостійної роботи.

а). Вступна частина. Чіткий інструктаж. Визначення порядку виконання домашніх завдань. Визначення часу для виконання кожного завдання.

- Готовність вихователя до організації та педагогічного керівництва самопідготовкою.

- Знання програмового матеріалу. Облік необхідного часу для виконання домашніх завдань.

б). Самостійна робота учнів.

- поєднання фронтальної, групової, індивідуальної роботи;

- дотримання культури розумової праці;

- раціональне використання часу.

3. Підбиття підсумків. Самоконтроль, взаємоконтроль, самооцінка, взаємооцінка, оцінка вчителя.

Необхідною вимогою методики проведення самопідготовки в молодшій школі є проведення фізкультхвилинок. Потреба дітей в активному руховому режимі зумовлена біологічними законами їхнього розвитку. Без активних рухів, без фізичних вправ неможливі зростання й розвиток організму. Коли ж дитина переступає поріг школи, її рухова активність протягом дня різко зменшується. Дітям важко висидіти урок. Для підвищення загальної працездатності, поліпшення їхнього здоров’я дуже корисні фізкультхвилинки. Вони знімають втому, нормалізують увагу й активність, відновлюють сили, робочий настрій, почуття бадьорості й свіжості, підвищують дисциплінованість. Під час виконання вправ дуже важливо забезпечити провітрювання класу.

Фізкультхвилинки слід проводити емоційно, жваво, ставлячись до дітей доброзичливо. Тексти для фізкультхвилинок мають бути доступні розумінню учнів, цікаві за змістом. Момент проведення фізкультурної хвилинки визначає вчитель чи вихователь. Сигналом до виконання фізкультхвилинки є послаблення уваги учнів.

Перед проведенням фізкультурної хвилинки дітям пропонують приготуватися до виконання вправ. Пояснення слід давати спокійним тоном, щоб не викликати зайвого збудження і не відвертати уваги дітей від навчального процесу.

Вправи виконуються з різних вихідних положень: сидячи за столом, стоячи за столом, стоячи біля столу. Під час проведення фізкультхвилинок треба стежити за тим, як діти виконують вправи і робити відповідні зауваження.

Комплекси вправ змінюють через два-три тижні, іноді можна змінювати не комплекс, а тільки окремі вправи або вихідні положення. Все це створює враження новизни.

Рухи під час фізкультурної хвилинки за своїм характером повинні відрізнятися від тих, які діти виконують на заняттях. Наприклад, якщо в процесі малорухомих занять у дітей втомлюються м’язи ніг, спини, шиї, то під час фізкультурної хвилинки доцільно давати вправи з випрямленням ніг і тулуба, розведення рук в сторони, нахилами голови, розслабленням м’язів кисті, а якщо втомлюються очі – виконувати вправи для очей.

Фізкультхвилинки можуть бути повними й скороченими. Скорочені складаються із однієї вправи і застосовуються під час письмових робіт, їх можна виконувати, сидячи за партою. Рекомендується також проводити фізкультурні хвилинки імітаційні, віршовані, ігрові.

Пізнавальну діяльність молодших школярів стимулюють ігрові фізкультхвилинки. Граючись, дитина краще сприймає, осмислює та запам’ятовує навчальний матеріал.

Добираючи вправи для фізкультурної хвилинки, слід керуватися такими вимогами:

- вправи мають відповідати віковим особливостям дітей;

- бути їм відомими;

- охоплювати великі м’язові групи.

1. Фізкультхвилинки, які рекомендовано використовувати під час самопідготовки з математики:

1. “Руки вище” Один, два – руки вище, вище голова. Три, чотири – руки тихо опустили, П’ять, шість, сім – сісти тихо всім.	2.”Руки в боки” Руки в боки, руки так, руки вгору, як вітряк.
3. “Будем дружно ми вставати” Всі піднесли руки – раз, і навшпиньки став весь клас. Два – присіли, руки вниз. На сусіда на дивись. Будем дружно ми вставати, Щоб ногам роботу дати. Хто старався присідати – Може вже відпочивати.	4. “Нахились” Нахились уперед, нахилися назад, і вправо, і вліво, щоб нічого не боліло. 1, 2, 3, 4, - набираємося сили, нахились, повернись, товаришеві усміхнись.
5. “Пальці” Руки вгору піднесіть, пальці швидко полічіть: ліворуч – 5, праворуч – 5, скільки разом? Як сказать?	6. “Скільки пальців на руці?” Руки вгору піднесіть, і почнемо всі лічить, скільки пальців на руці хором скажемо усі.
7. “Руки вгору” Один – піднести руки вгору, два – нагнутися додолу. Не згинайте, діти, ноги, Не торкайтеся підлоги. Три, чотири – прямо стати. Будемо відпочивати.	8. “Раз - устали” Раз - устали, два – підняли Руки вгору – похитали, Три – прогнулись, на чотири – Всім ласкаво посміхнулись, П’ять – притупнули ногою, Шість – тепер іще другою, Сім – за спину руки склали, Нахилились – знову встали, Вісім - раз отак зроби, На дев’ятий – рівний ти, Ну, а десять – вже сідай, Підрахунки починай.

9. “Гості в нас”

Ось квадратики і числа

Завітали у наш клас.

Працювали і стомились

Й відпочити попросились.

Вийдем з ними ми з-за парти

Й розпочнем веселі старти.

Руки вгору, руки вниз,

На сусіда подивись.

Руки вгору, руки в боки

І зроби чотири кроки.

Мокрі пальчики струсили

І донизу опустили.

Тихенько сядьмо за парти

І квадратикам вже ліпше,

Ми ж працюєм веселіше.

2. Фізкультхвилинки, які рекомендовано виконувати при виконанні домашніх завдань з читання:

1. "Гори Карпати"

Раз-два — піднімається гора,

Три, чотири — це круті гірські схили,

П'ять, шість — це орли дивний танець завели,

Сім, вісім — це смерічки похилилися до річки,

Дев'ять, десять — це вода з водоспаду витіка.

2. "Буратіно"

Буратіно потягнувся,

Раз — нагнувся, два — нагнувся,

Руки в сторону розвів —

Мабуть, ключик загубив.

А щоб ключик відшукати,

Треба нам навшпиньки встати.

3. "Зайченята"

Сірі зайчики маленькі

(Вушка є у них довгенькі)

В лісі грались, веселились, —

Працювати вже стомились.

А щоб добре працювати,

Треба трішки пострибати.

Відпочили, розім'ялись

Й до роботи знову взялись.

4. "Каченята"

Раз-два — всі пірнають,

Три, чотири — виринають,

П'ять, шість — на воді

Кріпнуть крильця молоді,

Сім, вісім — що є сили

Всі до берега попливли,

Дев'ять, десять — обтрусились

І за парти опустились.

5. "Ходить білочка по лісу"

Ходить білочка по лісу, — Діти ходять по кімнаті,

По високому, густому, простягають руки вперед,

По зеленому, рясному. розводять в сторони,

В неї стежичок багато: слідкують поглядом, відводять

По землі і по деревах. руку у загадану сторону

Справа стежичка — до зірки, слідкують поглядом,

Зліва стежичка — до шишки, повертаються назад,

Ззаду стежка — до горішка.

простягають руки вперед,

слідкують поглядом.

кругові рухи головою

почергове піднімають ліве і праве плече

8. “Ми читали”

Ми читали, ми трудились,

навіть трішечки стомились.

Ніжками потопаємо,

Ручками сплеснемо,

Сядемо і знову читати почнемо.

9. “Читай, читай”

Читай, читай, голівонько,

Та трішки відпочинь.

А спинка, мов лінієчка,

Усі турботи скинь.

Фізкультхвилинки, рекомендовані при виконанні домашніх завдань з рідної мови, письма:

1. "Долоні"

— Де ваші долоні?

- Тут-тут-тут!

А в долонях пальчики живуть.

Працювали пальчики — не лінувалися:

Ліпили, ліпили, малювали,

Будували, будували — зупинилися.

А потім, а потім, а потім стомилися.

Діти показують руки, складають в кулачки. Розкривають кулачки і показують пальчики в русі. Імітують ліплення, будівництво. Повільно опускають руки на стіл.

2. “Ми писали”

Ми писали, ми трудились,

Наші руки вже стомились.

А щоб гарно написати,

Треба пальці розім’яти.

Руки тільки раз труснемо

І писати знов почнемо.

Відпочивши дружно враз,

Приступив до праці клас.

3. “Ми писали”

Ми писали, ми трудились, наші пальчики стомились,

Втому з пальчиків струсили,

Стисли в кулачок щосили.

Так зробили кілька раз

Й стало все у нас гаразд.

Знов візьмемо річки в руки,

Щоб писать слова і букви,

Щоб ділить їх на склади

Й переносить будь –куди.

4. “Ми писали”

Ми писали, ми трудились,

Наші пальчики стомились.

Втому з пальчиків струсили

Й стисли в кулачок щосили

У замочок їх замкнули

І до сонця потягнули.

Привітались пальці в танці,

(їх ніяк не зупинити),

вправо-вліво, вліво-вправо

будуть весело ходити.

Візьмем швидко ручки в руки

І без ліні до науки.

Будем знову працювати.

Будем грамоту вивчати.

5. “Букви стали по порядку”

Букви стали по порядку,

Всі зібрались на зарядку.

Руки вгору підняли,

До сонечка потягли.

В різні боки розвели,

Й полетіли, попливли.

Потім їх вперед зімкнули,

І в долоні всі сплеснули,

Як закінчили плескать,

Стали долі опускать,

Ніжками затупотіли

І за парти тихо сіли.

6. “Букви добре потрудились”

Букви добре потрудились,

І вже трохи потомились.

Букви стали по порядку

Відпочити на зарядку.

Буква “б” балет танцює,

М’який знак все ледарює,

Буква “г” вперед нагнулась

І навколо обернулась.

Буква “п” не лежебока.

Прогинається до низу.

Буква “ф” береться в боки

Й ходить, наче по карнизу.

Буква “у” тяглася вгору,

Буква “а” догори впору,

Буква “х” зхрестила руки,

Букві “р” найтяжчі муки –

На одній нозі стояти

Й так усе життя плигати.

Та всі візьмуться за руки,

Де й подінуться ті муки.

Буквам добре помагали,

З ними ми відпочивали.

А тепер одна турбота –

Маєм завершить роботу.

Тож за парти тихо сіли

І продовжимо ми діло.

Лінькам волі не даєм

Негаразди всі женем.

7. “Розминка”

На розминку кличе вас

Буква “Г” – у добрий час!

Повернулись – вліво, вправо,

Нахилились – взад, вперед,

Усміхнулися щасливо,

Утворили букву “Ф”.

Підстрибнули – раз, два, три

Знову до роботи йди!

8. “Щоб знати”

Щоб знати, почергові помахи правою і

Щоб знати, лівою руками, витягнутим

Щоб знати, вверх

Яку букву е чи и написати – руки в боки, легкі похили вправо, вліво

Це завдання не просте.

підняти вверх вказівний палець правої руки

Це завдання ось яке:

підняти вверх вказівний палець лівої руки

Треба правило завжди пам’ятати: підняти вверх обидві руки

Треба з наголосом нам подружити, діти присідають

Потім слово наше треба змінити. витягують руки, складені у замок високо над головою

Щоб під наголосом е чи и почути, руки в боки, нахили тулуба вперед і назад

Треба всі нам уважними бути. руки в боки, нахили тулуба вправо і вліво

Правила будемо всі пам’ятати. всі сідаємо за парти

Тихо сідаємо знову писати.

9. “Рученьки всі розвели “

Рученьки всі розвели, підвели їх догори.

Кулачками потрусили, руки знову опустили.

Опустили і присіли, хай рівненькі будуть спини.

Головою покрутили вліво-вправо, повторили.

А тепер часу не гаймо і писати починаймо.

Фізкультхвилинки для використання за будь-яких умов:

1. Сірі зайчики маленькі, вушка є у них довгенькі. В лісі грались, веселились, Працювати вже втомились. А щоб добре працювати, Треба трішки пострибати. Відпочили, розім’ялись – Й до роботи знову взялись	2. Дружно встаньте, потягніться, до сонечка посміхніться, землі рідній поклоніться, вправо, вліво поверніться. Раз присіли, два присіли, І за парту тихо сіли.
3. Встало вранці ясне Сонце, Зазирнуло у віконце. Ми до нього потяглися, За промінчики взялися. Нумо дружно присідати, Сонечко розвеселяти. Встали – сіли! Встали – сіли! Бачте, як розвеселили?! Стало й Сонце танцювати, Нас до кола закликати. Нумо, разом! Нумо, всі! Потанцюймо по росі!	4. Гуси-лебеді летіли, на лужку зеленім сіли. Посиділи, поклювали, покружляли, піднялися, полетіли. А за парти діти сіли. 6. Трава низенька-низенька. (роблять присідання). Дерева високі-високі. (піднімають руки вгору). Вітер дерева колише, гойдає. (обертаються). То вліво, то вправо нахиляє. (нахил вправо, вліво). То вгору, то назад. (потягуються вгору, назад). То вниз нагинає. (нахиляються вперед). Птахи летять відлітають. (махають руками). А учні тихенько за парти сідають. (сідають за парти).
7. “Жаль!” – жалілася бджола, Я у лісі не жила. Я не вчилася у школі, Бо збирала мед у полі. Але з дітками дружу. Їм співаю: “Жу-жу-жу-у...”	9. Ніжки змерзли – погріли, потупотіли. Ручки змерзли – потерли. Вушка розім’яли. Потім, як зайчики пострибали. Ой, як жарко стало. Сідайте.
10. Ми йдемо, ми йдемо вішать годівничку. Несемо, несемо Поживу синичкам. А вони, а вони Будуть підлітати, Крихти, сало і зерно Будуть ласувати.	11. Потопчемо ж і ми його, топчем, топчем ряст, ряст – він здоров’я дасть, дасть, і ще будемо топтати, щоб на той рік діждати.
12. Скоро прийде вже весна, бо кругом все ожива, підсніжники прокидаються, а проліски усміхаються, пташки прилітають, на луках стрибають, веснянки співають.	13. Зимно зайчику стоять (встають). Треба трошки пострибать (стрибають). Скік – скік, скік – скік –скік, Треба трошки пострибать, Пострибавши, відпочить (сідають за парти).